Suchergebnisse

The article is devoted to clarifying the significance of a political performance, which acts as a theatrical communication action designed to draw society's attention to the important problems of certain social or political groups. The purpose of the research is to establish the peculiarities of the interpretation of political performance in the paradigmatic and methodological dimensions of modern discursive democracy. The development of political performance under the conditions of the modern Russian-Ukrainian war is characterized. It was found that an important task of modern political science should be considered the identification of paradigmatic dimensions (or "poles") of analytical judgments regarding the assessment of the significance of political performances. It was emphasized that political performance acts as a postmodern alternative to the realization of the unfinished project of political modernity. The importance of political performance for the discussion of society's problems at the political level and its dependence on a specific topic and the subjects of its application are analyzed. The importance of public discussion and manifestation as signs of broad involvement of citizens in democratic political activity is revealed. It was found that the ability to express political meaning in a theatrical form is beyond the limits of rational planning and organization. It is revealed that the functionality of political performance stems from its connection with specific social groups. It has been proven that political performances are a form that contradicts the formal procedure of expressing the will and approving the results of the discussion. It has been established that, subject to regulatory support from the state, discussions require voluntary participation and a significant level of competence. It is assumed that political performance can provide certain advantages in political competition due to the imagery and emotionality of the political message. The limited suitability of performance for promoting the values of deliberative democracy has been established, since many cases of the use of performances in the modern period are related to the defense of the right to freedom of speech. It was concluded that in the conditions of political discussions, the importance of political performance consists in creating preliminary conditions for political dialogue.

Стаття присвячена вивченню розгляд зміни парадигм у сучасній політичній теорії також базується на епістемних засадах. Мета дослідження – встановлення епістемічних детермінант сучасної політичної теорії в контексті міждисциплінарних вимірів наукового пізнання. Охарактеризовано розвиток теорії політичного менеджменту на основі уявлень про ієрархію як невід'ємну складову активного та дієвого управління. Було підкреслено, що політична епістемність як істинність для політичної теорії набуває свого сталого змісту. Проаналізовано формалізовані методики як виклики зміни методології політичної науки, які, можуть змінити епістемічні вимоги до результатів теоретичних та прикладних досліджень. Розкрито значення математичного моделювання, яке застосовується на предметному полі теорії ігор. З'ясовано, що представлення формалізованих наукових результатів означає точність у втіленні визначення політичних фактів. Розкрито, що для нової базової політичної теорії істотним є розкриття потенціалу узгодженості нових знань та висновків з попереднім дослідним та прагматичним досвідом політичної науки. Доведено, що головним питанням для епістемічних детермінант політичної теорії є встановлення евристичного потенціалу дослідження політичної дійсності. Встановлено, що приклад правознавчої епістемної стратегії відображає можливість ототожнення законодавчих нормативів та позицій загальнозначущої суспільної істини. Припущено, що специфіка епістемічних детермінант політичної теорії концентруються на відповідності основним магістральним напрямкам пізнавальної діяльності. Встановлено, що ідентифікація знання як істинного (пов'язаного з епістемічним контекстом) підвищує загальний авторитет дослідження. Зроблено висновок, що політичне пізнання веде пошук своєї власної предметності, ціннісних засад, інтересів та пріоритетів суб'єктів пізнання

The article is devoted to the study consideration of paradigm shift in modern political theory is also based on epistemic principles. The purpose of the study is to establish the epistemic determinants of modern political theory in the context of interdisciplinary dimensions of scientific knowledge. The development of the theory of political management on the basis of ideas about hierarchy as an integral part of active and effective management is characterized. It was emphasized that political epistemicity as a truth for political theory acquires its permanent meaning. Formalized methods as challenges of changing the methodology of political science, which can change the epistemic requirements for the results of theoretical and applied research, are analyzed. The value of mathematical modeling, which is based on the subject field of game theory, is revealed. It has been found that the presentation of formalized scientific results means accuracy in the implementation of the definition of political facts. It is revealed that for the new basic political theory it is essential to reveal the potential of coordination of new knowledge and conclusions with the previous research and pragmatic experience of political science. It is proved that the main question for the epistemic determinants of political theory is to establish the heuristic potential of the study of political reality. It is assumed that the specifics of the epistemic determinants of political theory are concentrated on compliance with the main directions of cognitive activity. It has been found that identifying knowledge as true (related to the epistemic context) increases the overall credibility of the study. It is concluded that political cognition is searching for its own objectivity, values, interests and priorities of the subjects of cognition. ; Статья посвящена изучению рассмотрения изменения парадигм в современной политической теории также базируется на эпистемных началах. Цель исследования – установление эпистемических детерминант современной политической теории в контексте междисциплинарных измерений научного познания. Охарактеризовано развитие теории политического менеджмента на основе представлений об иерархии как неотъемлемой составляющей активного и действенного управления. Было подчеркнуто, что политическая эпистемность как истинность для политической теории приобретает свой постоянный смысл. Проанализированы формализованные методики как вызовы изменения методологии политической науки, которые могут изменить эпистемические требования к результатам теоретических и прикладных исследований. Раскрыто значение математического моделирования, которое основано на предметном поле теории игр. Установлено, что представление формализованных научных результатов означает точность в воплощении определения политических фактов. Раскрыто, что для новой базовой политической теории важно раскрытие потенциала согласованности новых знаний и выводов с предыдущим опытным и прагматичным опытом политической науки. Доказано, что главным вопросом для эпистемических детерминантов политической теории является установление эвристического потенциала исследования политической действительности. Установлено, что пример правоведческой эпистемной стратегии отражает возможность отождествления законодательных нормативов и позиции общезначимой общественной истины. Сделано предположение, что специфика эпистемических детерминант политической теории концентрируются на соответствии основным магистральным направлениям познавательной деятельности. Установлено, что идентификация знания как истинного (связанного с эпистемическим контекстом) повышает общий авторитет исследования. Сделан вывод, что политическое познание ведет поиск своей собственной предметности, ценностных устоев, интересов и приоритетов субъектов познания. ; Стаття присвячена вивченню розгляд зміни парадигм у сучасній політичній теорії також базується на епістемних засадах. Мета дослідження – встановлення епістемічних детермінант сучасної політичної теорії в контексті міждисциплінарних вимірів наукового пізнання. Охарактеризовано розвиток теорії політичного менеджменту на основі уявлень про ієрархію як невід'ємну складову активного та дієвого управління. Було підкреслено, що політична епістемність як істинність для політичної теорії набуває свого сталого змісту. Проаналізовано формалізовані методики як виклики зміни методології політичної науки, які, можуть змінити епістемічні вимоги до результатів теоретичних та прикладних досліджень. Розкрито значення математичного моделювання, яке застосовується на предметному полі теорії ігор. З'ясовано, що представлення формалізованих наукових результатів означає точність у втіленні визначення політичних фактів. Розкрито, що для нової базової політичної теорії істотним є розкриття потенціалу узгодженості нових знань та висновків з попереднім дослідним та прагматичним досвідом політичної науки. Доведено, що головним питанням для епістемічних детермінант політичної теорії є встановлення евристичного потенціалу дослідження політичної дійсності. Встановлено, що приклад правознавчої епістемної стратегії відображає можливість ототожнення законодавчих нормативів та позицій загальнозначущої суспільної істини. Припущено, що специфіка епістемічних детермінант політичної теорії концентруються на відповідності основним магістральним напрямкам пізнавальної діяльності. Встановлено, що ідентифікація знання як істинного (пов'язаного з епістемічним контекстом) підвищує загальний авторитет дослідження. Зроблено висновок, що політичне пізнання веде пошук своєї власної предметності, ціннісних засад, інтересів та пріоритетів суб'єктів пізнання

Стаття присвячена встановленню сучасного методологічного рівня розкриття дослідної політологічної предметності та логіки тлмачення міждисциплінарних зв'язків. Мета дослідження – визначення оптимальної політологічної методології з урахуванням позицій міждисциплінарного синтезу. Охарактеризовано постмодерністські методологічні уявлення щодо цілісної суспільної свідомості та підкреслення ними необхідність раціонально-критичного переосмислення основних позитивістський положень. Було підкреслено, що нелінійність політичного процесу, на яку звертає парадигма синергетики, дає змогу побачити сутність таких явищ, як перехід до нової якості, особливості політико-інституційних взаємодій за межами системного контуру передбачення раніше непередбачуваних подій. Проаналізовано нові орієнтири політичного пізнання та уникнення екстремальності наукових положень, запобігання профанації методів, захопленню синергетичною «фразеологією», довільному застосуванню метафори. Розкрито значення класичного детермінізму, яке втрачає чинність в рамках дослідження сучасного суспільства, яке стоїть перед загрозами соціальних, техногенних та природних катастроф. З'ясовано поняття «парадигмального синтезу», яке вимагає усвідомлення евристичного потенціалу всіх наявних або поширених політологічних дослідних парадигм. Розкрито, що набуття якісно нових наукових результатів, пов'язане швидше з еволюцією, ніж революцією в наукових політологічних дослідженнях. Доведено, що постмодерністська природа оптимальної політологічної методології вимагає формування певного тематичного порядку денного і визнання всіма учасниками політичних процесів актуальності тих, чи інших висловлювань (в залежності від типу дискурсу, в якому відбувається обговорення). Встановлено, що символізація політичного процесу може стати ключовим аспектом інтерпретації наукової істини. Припущено, що в процесі обрання оптимальної методології ключовим є наявність в політичній науці самостійного дискурсивного середовища щодо істинності політологічних наукових положень, а також експертиза щодо результатів наукових досліджень на різних етапах і рівнях наукової діяльності. Встановлено, що слід брати до уваги обережність у постулюванні певних викликів та можливості зміни політичних обставин, які стали причиною тих чи інших рекомендацій. Зроблено висновок, що політичний аналіз у буденному розумінні виступає частиною особистісного досвіду та практичної прикладної діяльності з прогнозування їх оцінки без застосування методів діагностики громадської експертної думки.